1. Орфографічний словник української мови

муркотання

муркота́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муркотання — -я, с. Дія за знач. муркотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. муркотання — МУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. муркота́ти. – Воробець і Костогриз, летячи якраз попри те місце, побачили Кота. Вони зупинилися і чули його побожні муркотання (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. муркотання — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
  4. муркотання — МУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія зазнач, муркота́ти. — Воробець і Костогриз, летячи якраз попри те місце, побачили Кота. Вони зупинилися і чули його побожні муркотання (Фр., IV, 1950, 104). Словник української мови в 11 томах