1. Орфографічний словник української мови

набрезклий

набре́зклий

дієприкметник

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набрезклий — набресклий, -а, -е. діал. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набрезкнути, набрескнути. 2》 у знач. прикм. Опухлий, набряклий, з в'ялою, обвислою шкірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. набрезклий — НАБРЕ́ЗКЛИЙ, НАБРЕ́СКЛИЙ, а, с., діал. 1. Дієпр. акт. до набре́зкнути, набре́скнути. 2. у знач. прикм. Опухлий, набряклий, з в'ялою, обвислою шкірою. Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
  3. набрезклий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). Словник синонімів української мови
  4. набрезклий — НАБРЕ́ЗКЛИЙ, НАБРЕ́СКЛИЙ, а, с, діал. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набре́зкнути, набре́скнути. 2. у знач. прикм. Опухлий, набряклий, з в’ялою, обвислою шкірою. Дрібні сльози розплилися по її набресклому, восковому лицю (Черемш., Тв., 1960, 39). Словник української мови в 11 томах