1. Орфографічний словник української мови

нагукнути

нагукну́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагукнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до нагукувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. нагукнути — НАГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого. Однокр. до нагу́кувати 2. – Дивіть! Нас перекинув, а сам ще й рюмає! – ще дужче розсердився пан, – Чого лежиш?! – суворо нагукнув він (А. Кримський); [Шинкарка (становить валізи додолу):] – Ага, заждіть, заждіть, я зараз нагукну його (С. Голованівський). Словник української мови у 20 томах
  3. нагукнути — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови
  4. нагукнути — НАГУКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до нагу́кувати 2. — Ага, заждіть, заждіть, я зараз нагукну його (Голов., Поезії, 1955, 372). Словник української мови в 11 томах