1. Орфографічний словник української мови

наймитюга

наймитю́га

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймитюга — -и, ч. Збільш. до наймит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наймитюга — НАЙМИТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що на́ймит 1. Доорався та наймитюга Та до темного луга, Випрягає та наймитюга Та сірі воли з плуга (з народної пісні); Отой решетилівський наймитюга, що про нього колись Нестір плів, справді міг тут збити капітал... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. наймитюга — НАЙМИТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що наймит 1. Доорався та наймитюга Та до темного луга, Випрягає та наймитюга Та сірі воли з плуга (Нар. лірика, 1956, 142). Словник української мови в 11 томах
  4. наймитюга — Наймитюга, -ги м. ув. отъ наймит. Словник української мови Грінченка