1. Орфографічний словник української мови

нехіть

не́хіть

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нехіть — (відсутність бажання) небажання, неохота. Словник синонімів Полюги
  2. нехіть — Небажання, неохота, знеохота; (до* чого) нелюбов, відраза. Словник синонімів Караванського
  3. нехіть — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  4. нехіть — -хоті, ж. Небажання робити що-небудь. || Неприязнь до кого-, чого-небудь. || у знач. присл., розм. З неохотою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нехіть — НЕ́ХІТЬ, хоті, ж. 1. Небажання робити що-небудь; неохота. – Ти старомодна аристократка моя, – закинув я жартом, зачувши її нехіть до подорожі (О. Словник української мови у 20 томах
  6. нехіть — НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість). Словник синонімів української мови
  7. нехіть — Не́хіть, -хоті, -хоті, -хіттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нехіть — НЕ́ХІТЬ, хоті, ж. Небажання робити що-небудь. — Ти старомодна аристократка моя, — закинув я жартом, зачувши її нехіть до подорожі (Коб. Словник української мови в 11 томах
  9. нехіть — Нехіть, -хоти ж. Нежеланіе, неохота. Він з нехіттю це робить. Словник української мови Грінченка