1. Орфографічний словник української мови

нуждар

нужда́р

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нуждар — див. бідний Словник синонімів Вусика
  2. нуждар — -я, ч., розм. Те саме, що злидар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нуждар — див. бідняк Словник чужослів Павло Штепа
  4. нуждар — НУЖДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що злида́р. Оті шпилі і куполи Багатий шляхтич не позводив. Їх світові на вічний подив Вкраїнські нуждарі звели (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах
  5. нуждар — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. нуждар — НУЖДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що злида́р. Оті шпилі і куполи Багатий шляхтич не позводив. Їх світові на вічний подив Вкраїнські нуждарі звели (Павл., Бистрина, 1959, 33); Сотні й тисячі.. Словник української мови в 11 томах