озвірювати
озві́рювати
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- озвірювати — -юю, -юєш, недок., озвірити, -рю, -риш, док., перех., розм. 1》 Робити кого-небудь жорстоким, лютим, подібним до звіра. 2》 Дуже гнівити, сердити; розлючувати. || рідко. Вороже настроювати проти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- озвірювати — ОЗВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗВІ́РИТИ, рю, риш, док., кого, розм. 1. Робити кого-небудь жорстоким, лютим, подібним до звіра. [Антось:] А боротьба озвірює людей... Ніхто, ніхто не хоче зрозуміти, .. Що русин, лях повинні побрататись (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
- озвірювати — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше. Словник синонімів української мови
- озвірювати — ОЗВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Робити кого-небудь жорстоким, лютим, подібним до звіра. [Антось:] А боротьба озвірює людей… Ніхто, ніхто не хоче зрозуміти, Що піп і ксьондз для себе сварять нас, Що русин... Словник української мови в 11 томах