1. Орфографічний словник української мови

омет

оме́т

іменник чоловічого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омет — Вир [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. омет — -а, ч., заст. Пола, край (одягу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. омет — ОМЕ́Т, а, ч., заст. Пола, край (одягу). Яко миро добровоннє З голови честної [чесної] На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогії (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  4. омет — ПОЛА́ (край кожної з половин одягу, що розгортаються спереду), ПРИПІ́Л, ПРИПОЛА розм., ОМЕ́Т заст., ЗАПО́ЛА діал.; ФА́ЛДА (у чоловічому одязі з розрізом). Заревли мотори. Поли майорової шинелі забилися у цьому вихорові (П. Словник синонімів української мови
  5. омет — Оме́т, -та; оме́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. омет — ОМЕ́Т, а, ч., заст. Пола, край (одягу). Яко миро добровоннє З голови честної На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогії (Шевч., І, 1963, 344). Словник української мови в 11 томах
  7. омет — Оме́т, -та м. Ометъ, край, пола одежды. Шитії омети, ризи дорогії. Шевч. ІІ. 270. Словник української мови Грінченка