паскудник

Значення в інших словниках

1. паскудник — -а, ч., вульг. Той, хто робить погані, мерзенні, гидкі вчинки. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. паскудник — ПАСКУ́ДНИК, а, ч., вульг. Той, хто робить погані, мерзенні, гидкі вчинки. Сидить старий паскудник біля ставу, панську рибу краде та ще й роздаровує (З. Тулуб); // Уживається як лайливе слово. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь [сухар] на суднику (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
3. паскудник — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
4. паскудник — ПАСКУ́ДНИК, а, ч., вульг. Той, хто робить погані, мерзенні, гидкі вчинки. Сидить старий паскудник біля ставу, панську рибу краде та ще й роздаровує (Тулуб, Людолови, І, 1957, 75); // Уживається як лайливе слово. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь [сухар] на суднику (Чуб., V, 1874, 1144). Словник української мови в 11 томах
5. паскудник — Паску́дник, -ка м. 1) Сквернавецъ, мерзавецъ. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Лошадиная болѣзнь. Сим. 61, 76. Карбункулъ у скота. Шух. І. 43. збити паскудник. Пустить лошади кровь з храп, а переносно — разбить носъ до крови. Сим. 76. Словник української мови Грінченка