1. Орфографічний словник української мови

перевідник

переві́дник 1

іменник чоловічого роду, істота

про людину

переві́дник 2

іменник чоловічого роду

пристрій

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перевідник — див. марнотратник Словник синонімів Вусика
  2. перевідник — -а, ч. 1》 діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. 2》 спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перевідник — ПЕРЕВІ́ДНИК, а, ч. 1. діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. [Матрона:] Хочу мати в хаті чоловіка, а не п'яницю, не громадського злодія та перевідника (І. Франко). 2. спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. перевідник — ПЕРЕВІ́ДНИК, а, ч. 1. діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. [Матрона:] Хочу мати в хаті чоловіка, а не п’яницю, не громадського злодія та перевідника (Фр., IX, 1952, 412). 2. спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах
  5. перевідник — Перевідник, -ка м. 1) Расточитель. Адес — пес, Пересип — злодій, Куяльник — перевідник. Ном. № 748. 2) Человѣкъ смѣшанной породы, помѣсь. Шух. І. 55. Словник української мови Грінченка