1. Орфографічний словник української мови

пискля

пискля́

іменник середнього роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пискля — див. дитина Словник синонімів Вусика
  2. пискля — -яти, с., розм. Той, хто багато пищить, часто видає пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.). || перен., зневажл. Дуже молода людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пискля — Пискля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м; -ля́та, -ля́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. пискля — ПИСКЛЯ́, ля́ти, с., розм. Той, хто багато пищить, часто видає пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.). Медвідь відійшов з Вовком у корчі, а Королик і його жінка влетіли до свого дупла, щоби нагодувати своїх писклят (І. Словник української мови у 20 томах
  5. пискля — ПТАШЕНЯ́ (маля птаха), ПТАША́, ПОТЯ́ діал.; ГОЛОПУ́ЦЬОК розм., ПУ́ЦЬВІРІНОК діал., ГОЛОЦЮ́ЦЬОК діал. (перев. ще без пір'я); ПИСКЛЯ́ розм., ПИСКУ́Н розм. (яке пищить). Черкаючи крильцями, пурхали в гілках пташенята... Словник синонімів української мови
  6. пискля — ПИСКЛЯ́, я́ти, с., розм. Той, хто багато пищить, часто видає пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.). Медвідь відійшов з Вовком у корчі, а Королик і його жінка влетіли до свого дупла, щоби нагодувати своїх писклят (Фр. Словник української мови в 11 томах