1. Орфографічний словник української мови

пливучий

пливу́чий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пливучий — Плавучий; (- воду) текучий, біжучий; (ґрунт) пливкий; (- пісню) тягучий, плавкий. Словник синонімів Караванського
  2. пливучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до пливти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про ґрунт). 3》 у знач. прикм., перен. Те саме, що плавний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пливучий — ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пливти́. Борис .. глядів на бистро пливучу чисту воду (І. Франко); // у знач. прикм. Немає сонця – І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом (М. Словник української мови у 20 томах
  4. пливучий — ПЛА́ВНИЙ (про рухи, мовлення тощо — нешвидкий, без різких переходів), ПЛАВКИ́Й, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, ПЛИВУ́ЧИЙ (перев. про звуки); ОКРУ́ГЛИЙ, М'ЯКИ́Й, ПЛАСТИ́ЧНИЙ, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ЛЕГКИ́Й, ГРАЦІО́ЗНИЙ (про рухи); ПЛИ́ННИЙ, РІ́ВНИЙ (перев. про мовлення). Словник синонімів української мови
  5. пливучий — ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до пливти́. Борис.. глядів на бистро пливучу чисту воду (Фр., III, 1950, 450); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах