побляклий

Значення в інших словниках

1. побляклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поблякнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. побляклий — Побля́клий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. побляклий — ПОБЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побля́кнути. Нерівний брук заріс кущиками трави, побляклої вже, виснаженої вкрай (П. Колесник); // у знач. прикм. Побляклими сумними полями нісся поїзд (Ірина Вільде); На стіні висіло два старих, побляклих натюрморти (Ю. Словник української мови у 20 томах
4. побляклий — ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
5. побляклий — ПОБЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побля́кнути. Нерівний брук заріс кущиками трави, побляклої вже, виснаженої вкрай (Кол., На фронті.., 1959, 126); В музеї історії Ленінграда зібрано немало матеріалів, зв’язаних з Великою Вітчизняною війною.. Словник української мови в 11 томах
6. побляклий — Побля́клий, -а, -е Поблеклый. Черниг. у. Словник української мови Грінченка