1. Орфографічний словник української мови

побрити

побри́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрити — -ию, -иєш, док., перех. 1》 Те саме, що поголити. 2》 перен., розм. Влучно, гостро виганити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. побрити — ПОБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що. 1. Те саме, що поголи́ти. 2. перен., розм. Влучно, гостро виганити кого-небудь. Нівроку розумний, гострий, як бритва, Саєнко не пропускав случаю, щоб не побрити своїх сильних родичів (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  3. побрити — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
  4. побрити — ПОБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Те саме, що поголи́ти. 2. перен., розм. Влучно, гостро виганити кого-небудь. Нівроку розумний, гострий, як бритва, Саєнко не пропускав случаю, щоб не побрити своїх сильних родичів (Мирний, II, 1954, 272). Словник української мови в 11 томах