1. Орфографічний словник української мови

погнилий

погни́лий

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погнилий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до погнити, погнисти. 2》 у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. погнилий — ПОГНИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до погни́ти, погни́сти́. 2. у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався. Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  3. погнилий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови
  4. погнилий — ПОГНИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до погни́ти, погни́сти́. 2. у знач. прикм. Зруйнований або зіпсований гниттям; який згнив, розклався. Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Рибак, Помилка.., 1956, 313). Словник української мови в 11 томах