погрожувати

Значення в інших словниках

1. погрожувати — Нахвалятися, похвалятися, загрожувати, слати погрози, р. погрожати; (небезпекою) таїти <�містити> що; (кому) залякувати кого. Словник синонімів Караванського
2. погрожувати — I громічати, громічити, загрожувати, нахвалятися, похвалятися Фразеологічні синоніми: гнати похвалки; метати громи; метати громи-блискавиці; показувати кулак (кому); сваритися пальцем (ірон.); сваритися мізинцем (т.с.) II див. грозити Словник синонімів Вусика
3. погрожувати — -ую, -уєш, недок., погрозити, -грожу, -грозиш, док. 1》 Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. || Робити загрозливий жест. 2》 тільки недок. Містити, крити в собі яку-небудь небезпеку, загрозу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погрожувати — Погро́жувати, -жую, -жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. погрожувати — ПОГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, і розм. ПОГРОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док., кому із інфін. 1. Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. Словник української мови у 20 томах
6. погрожувати — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
7. погрожувати — ПОГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док. 1. Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Рибак, Переясл. Словник української мови в 11 томах
8. погрожувати — Погро́жувати, -жую, -єш гл. = погрожати. К. Кр. 38. К. Бай. 74. Король погрожує нас руйнувати. К. ЦН. 249. Що ж ви тепер мені погрожуєте'? К. ХП. 35. Словник української мови Грінченка