1. Орфографічний словник української мови

подвірник

подві́рник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвірник — -а, ч., іст. Селянин, який не був членом сільської громади і жив відокремленим від неї двором, господарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. подвірник — ПОДВІ́РНИК, а, ч., іст. Селянин, який не є членом сільської общини і живе відокремленим від неї двором, господарством. Кругова порука – спільна відповідальність у платежах, якої до реформи не існувало на Україні у селян-подвірників, була запроваджена і у них (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. подвірник — ПОДВІ́РНИК, а, ч., іст. Селянин, який не є членом сільської общини і живе відокремленим від неї двором, господарством. Кругова порука — спільна відповідальність у платежах, якої до реформи не існувало на Україні у селян-подвірників, була запроваджена і у них (Іст. УРСР, І, 1953, 480). Словник української мови в 11 томах