1. Орфографічний словник української мови

помазанець

пома́занець

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помазанець — -нця, ч., церк. Монарх, над яким здійснено обряд помазання на царювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. помазанець — ПОМА́ЗАНЕЦЬ, нця, ч., церк. Монарх, над яким здійснено обряд помазання на царювання. Кажуть, що цар – помазанець Божий. Словник української мови у 20 томах
  3. помазанець — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
  4. помазанець — ПОМА́ЗАНЕЦЬ, нця, ч., церк., заст. Монарх, над яким здійснено обряд помазання на царювання. Церковники проповідували, що цар — помазанець божий, що влада йому дана від самого бога (Наука.., 3, 1960, 49). Словник української мови в 11 томах
  5. помазанець — Помазанець, -нця м. Помазанникъ. На Господа вони забунтували, помазанцем його погордували. К. Псал. 3. Словник української мови Грінченка