1. Орфографічний словник української мови

пометати

помета́ти 1

дієслово доконаного виду

метати якийсь час; метати все або багато чого-небудь

помета́ти 2

дієслово доконаного виду

обшити дрібним швом все або багато чогось

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пометати — I пометаю, пометаєш і помечу, помечеш, док., перех. і без додатка. 1》 Метати якийсь час. 2》 розм. Метати все чи багато чого-небудь. II -аю, -аєш, док., перех. Обшити особливим дрібним швом усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пометати — ПОМЕТА́ТИ¹, помета́ю, помета́єш і помечу́, поме́чеш, док., що і без дод. 1. Метати якийсь час. Пометати диск. 2. розм. Метати все або багато чого-небудь. Сурми знову засурмили, Довбищі знов загриміли, А підданство пометало Все шапки (І. Манжура). Словник української мови у 20 томах
  3. пометати — ПОМЕТА́ТИ¹, помета́ю, помета́єш і помечу́, поме́чеш, док., перех. і без додатка. 1. Метати якийсь час. 2. розм. Метати все або багато чого-небудь. Сурми знову засурмили, Довбищі знов загриміли, А підданство пометало Все шапки (Манж., Тв., 1955, 214). Словник української мови в 11 томах
  4. пометати — Пометати, -мечу, -чеш гл. 1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Чуб. V. 948. Всіх турків у Чорнеє море пометали. АД. І. 215. 2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Мнж. 32. Словник української мови Грінченка