поміняти

Значення в інших словниках

1. поміняти — -яю, -яєш, док., перех. 1》 Віддавши, одержати натомість кого-, що-небудь; обміняти. || Ненароком або навмисне замість своєї взяти таку саму чужу річ. Поміняти шапку. 2》 Використати, вжити, взяти і т. ін. натомість таке саме інше; замінити. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поміняти — ПОМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. Віддавши, одержати натомість кого-, що-небудь; обміняти. – Поміняйте зі мною свою одежу. – А дід мав подерту одежу, каже: – Хлопче, говориш зі мною на сміх (з казки); // Замість одного дати щось інше. Словник української мови у 20 томах
3. поміняти — міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло), жарт. Замість того, що було, одержувати майже таке саме, не краще або ще гірше; прогадувати, програвати. — Куди переводитесь? До іншої сільської школи?... Фразеологічний словник української мови
4. поміняти — МІНЯ́ТИ (віддаючи, одержувати натомість; брати одне замість одного тощо); ОБМІ́НЮВАТИ, ПРОМІ́НЮВАТИ, РОЗМІ́НЮВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ (ЗАМІ́НЮВАТИ), ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) (брати, використовувати одне замість одного)... Словник синонімів української мови
5. поміняти — ПОМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Віддавши, одержати натомість кого-, що-небудь; обміняти. — Поміняйте зі мною свою одежу. — А дід мав подерту одежу, каже: — Хлопче, говориш зі мною на сміх (Казки Буковини.. Словник української мови в 11 томах
6. поміняти — Поміняти, -ня́ю, -єш гл. Обмѣнять (во множествѣ). Він свої коні на ярмарку поміняв: гарні оддав, а погані взяв та ще й додачі циганам дав. Черниг. у. Словник української мови Грінченка