попутчик
попу́тчик
іменник чоловічого роду, істота
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попутчик — ПОПУ́ТЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що попу́тник 1. Мій попутчик, старий холостяк-учитель, спинився коло верби, скинув з голови солом'яного бриля і став витирати хусткою піт на лисині (С. Васильченко); Остап п'яно і нахабно засміявся: – Це той, як його... Словник української мови у 20 томах
- попутчик — ПОПУ́ТЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що попу́тник 1. Мій попутчик, старий холостяк-учитель, спинився коло верби, скинув з голови солом’яного бриля і став витирати хусткою піт на лисині (Вас., І, 1959, 140). Словник української мови в 11 томах