потурити

Значення в інших словниках

1. потурити — див. виганяти Словник синонімів Вусика
2. потурити — -рю, -риш, док., перех. 1》 розм. Прогнати кого-небудь звідкись. 2》 діал. Кинути, жбурнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потурити — ПОТУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. розм. Прогнати кого-небудь звідкись. Раз учитель потурив його добре, відтоді він став попід вікнами ночами лазити та підглядувати [підглядати], що тут діється (С. Васильченко); – Тебе за бешкетництво потурили зі школи (Є. Словник української мови у 20 томах
4. потурити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. потурити — ПОТУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. 1. розм. Прогнати кого-небудь звідкись. Раз учитель потурив його добре, відтоді він став попід вікнами ночами лазити та підглядувати [підглядати], що тут діється (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах
6. потурити — Потури́ти, -рю́, -ри́ш гл. = потурлити. Ном. № 12822. Словник української мови Грінченка