1. Орфографічний словник української мови

прародитель

прароди́тель

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прародитель — див. пращур Словник синонімів Вусика
  2. прародитель — ПРАРОДИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст., уроч. Родоначальник. Він [єпископ] був не на самоті з богом – перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  3. прародитель — РОДОНАЧА́ЛЬНИК (той, від якого бере початок якийсь рід), ПРЕ́ДОК, ПРАРО́ДИЧ, ПРАБА́ТЬКО, ПРАОТЕ́ЦЬ заст., уроч., ПРАРОДИ́ТЕЛЬ заст., уроч. З золотих рам на стінах дивились на його давні предки, князі Вишневецькі (І. Словник синонімів української мови
  4. прародитель — ПРАРОДИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст., уроч. Родоначальник. Він [єпископ] був не на самоті з богом — перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 247). Словник української мови в 11 томах