проблискувати

пробли́скувати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проблискувати — -ує, недок., проблиснути, -не; мин. ч. проблиснув, -нула, -нуло і проблис, -ла, -ло; док. 1》 Слабо, нечітко блискати, виднітися крізь яку-небудь перепону (про світлові, сонячні промені). 2》 Коли-не-коли відблискувати крізь яку-небудь перепону. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. проблискувати — ПРОБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок., ПРОБЛИ́СНУТИ, не; мин. ч. пробли́снув, нула, ло і пробли́с, ла, ло; док. 1. Слабо, нечітко блискати, виднітися крізь яку-небудь перепону (про світлові, сонячні промені). Словник української мови у 20 томах
  3. проблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  4. проблискувати — ПРОБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок, ПРОБЛИ́СНУТИ, не; мин. ч. пробли́снув, нула, ло і пробли́с, ла, ло; док. 1. Слабо, нечітко блискати, виднітися крізь яку-небудь перепону (про світлові, сонячні промені). Словник української мови в 11 томах