1. Орфографічний словник української мови

просторіка

просторі́ка

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просторіка — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  2. просторіка — -и, ч. і ж., розм. 1》 Той, хто говорить багато, часто беззмістовно. 2》 Дурна, некмітлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просторіка — ПРОСТОРІ́КА, и, ч. і ж., розм. 1. Той, хто говорить багато, часто беззмістовно. 2. Дурна, некмітлива людина. – Сова має нам [птахам] царювати?.. Ота .. просторіка, що й слова по-людськи не вміє сказати! Вона мовчить не для того, що все знає, а для того, що дурна, як пень (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. просторіка — БАЗІ́КА зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛО зневажл., БРЯ́ЗКАЛО зневажл., ПАТЯ́КАЛО зневажл., ТАЛАЛА́Й зневажл., ТОРО́ХКАЛО зневажл., ПРОСТОРІ́КА розм., ШАРМА́НКА зневажл., БАЛАКУ́Н зневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯ підсил. зневажл. Словник синонімів української мови
  5. просторіка — Просторі́ка, -ки, -ці; -рі́ки, -рі́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)