1. Орфографічний словник української мови

прудиус

пруди́ус

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прудиус — див. прудивус. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прудиус — ПРУДИУ́С див. пруди́вус. ПРУДИ́УС див. пруди́вус. Словник української мови у 20 томах
  3. прудиус — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О. Словник синонімів української мови
  4. прудиус — Пруди́ус і прути́вус, -са; -си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прудиус — Прудиус, -са ж. = прутивус. К. ЧР. 128. Як я того прудиуса любила, не одні я черевички зносила. н. п. Словник української мови Грінченка