1. Орфографічний словник української мови

підпоручик

підпору́чик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпоручик — -а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. підпоручик — ПІДПОРУ́ЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. підпоручик — ПІДПОРУ́ЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (Видатні вітч. географи.. Словник української мови в 11 томах