підструнчувати
підстру́нчувати
дієслово недоконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підструнчувати — -ую, -уєш, недок., підструнчити, -чу, -чиш, док., перех. Те саме, що підбурювати 1). || Те саме, що підохочувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підструнчувати — ПІДСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Те саме, що підбу́рювати 1. – Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося... (Панас Мирний); // Те саме, що підохо́чувати... Словник української мови у 20 томах
- підструнчувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- підструнчувати — ПІДСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що підбу́рювати 1. — Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося… (Мирний, III, 1954, 52); // Те саме, що підохо́чувати... Словник української мови в 11 томах
- підструнчувати — Підструнчувати, -чую, -єш сов. в. підструнчити, -чу, -чиш, гл. Подстрекать, подстрекнуть, подущать. Як не підструнчував громаду, а по його не сталося. Мир. Пов. І. 158. Словник української мови Грінченка