1. Орфографічний словник української мови

рабівник

рабівни́к

іменник чоловічого роду, істота

грабіжник

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рабівник — -а, ч., діал. Грабіжник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рабівник — Грабіжник, див. бандит Словник чужослів Павло Штепа
  3. рабівник — РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. – А, вже йдете, рабівники! – Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник). Словник української мови у 20 томах
  4. рабівник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Словник синонімів української мови
  5. рабівник — Рабівни́к (зах.) = грабі́жник, -ка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рабівник — РАБІВНИ́К, а́, ч., діал. Грабіжник. — А, вже йдете, рабівники! — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (Стеф., І, 1949, 195). Словник української мови в 11 томах
  7. рабівник — Рабівни́к, -ка́ м. Грабитель. Словник української мови Грінченка