1. Орфографічний словник української мови

раджа

ра́джа

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. раджа — -і, ч. У Стародавній Індії – правитель держави; від часів середньовіччя і до 1950 р. – князівський титул і особа, що мала цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. раджа — Князь індуський Словник чужослів Павло Штепа
  3. раджа — РА́ДЖА, і, ч. У стародавній Індії – правитель держави; з часів середньовіччя і до 1950 р. – князівський титул і особа, що мала цей титул. У середині XIX ст. Словник української мови у 20 томах
  4. раджа — ра́джа (санскр. – цар) у Стародавній Індії правитель держави, з часів середньовіччя і до проголошення країни республікою (1950 р.) – князівський титул. Інша назва – рао. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. раджа — Титул місцевих правителів у Індії; дружина р. — рані. Універсальний словник-енциклопедія
  6. раджа — Раджа́, -джі́, -дже́ю; ра́джі, радж; і ра́джів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. раджа — РА́ДЖА, і, ч. У стародавній Індії — правитель держави; з часів середньовіччя і до 1950 р. — князівський титул і особа, що мала цей титул. В середині XIX ст. Словник української мови в 11 томах