ристь

Значення в інших словниках

1. ристь — -і, ж., заст. Рись (див. рись II). У собачу ристь жарт. — дуже прудко. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ристь — РИСТЬ, і, ж., прост. Рись (див. рись²). Ось чує Петро – тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню. Словник української мови у 20 томах
3. ристь — Ристь, -сти, -сті, ри́стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ристь — РИСТЬ, і, ж., заст. Рись ( див. рись²). Ось чує Петро — тупотять коні… Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
5. ристь — Ристь, -ті ж. Рысь. К. ЧР. 150. Ристю, коники, ристю! Грин. III. 491. За користю біжи ристю. Ном. № 14002. в собачу ристь побігти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34. Словник української мови Грінченка