роздзвонювати
роздзво́нювати
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роздзвонювати — -юю, -юєш, недок., роздзвонити, -дзвоню, -дзвониш, док., перех. і без додатка, розм. Розголошувати, поширювати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роздзвонювати — РОЗДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док., що і без дод., розм. Розголошувати, поширювати, розповсюджувати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін. Зоя роздзвонювала свою новину (В. Словник української мови у 20 томах
- роздзвонювати — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
- роздзвонювати — Роздзво́нювати, -во́нюю, -во́нюєш; роздзвони́ти; -воню́, -во́ниш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- роздзвонювати — РОЗДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док., перех. і без додатка, розм. Розголошувати, поширювати, розповсюджувати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін. Словник української мови в 11 томах