1. Орфографічний словник української мови

розпозичити

розпози́чити

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпозичити — див. розпозичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розпозичити — РОЗПОЗИ́ЧИТИ див. розпозича́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. розпозичити — ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ (РОЗЗИ́ЧУВАТИ) рідше (багатьом). — Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. Словник синонімів української мови
  4. розпозичити — РОЗПОЗИ́ЧИТИ див. розпозича́ти. Словник української мови в 11 томах