1. Орфографічний словник української мови

розстикування

розстикува́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстикування — -я, с., спец. Роз'єднання чого-небудь стикованого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розстикування — РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз'єднання чого-небудь стикованого. У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи зі стикування та розстикування пілотованого космічного корабля з орбітальною станцією (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  3. розстикування — РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз’єднання чого-небудь стикованого. У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи по стикуванню та розстикуванню пілотованого космічного корабля [«Союз-10»] з орбітальною станцією «Салют» (Рад. Укр., 25.IV 1971, 1). Словник української мови в 11 томах