розчинати

розчина́ти

дієслово недоконаного виду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчинати — див. починати Словник синонімів Вусика
  2. розчинати — -аю, -аєш, недок., розчати, розічну, розічнеш, док., перех., діал. Починати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчинати — РОЗЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЧА́ТИ, розічну́, розічне́ш, док., що, діал. Починати. Ні, краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Г. Косинка); – Лишень що розчала [попадя] вечерю (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  4. розчинати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  5. розчинати — РОЗЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЧА́ТИ, розічну́, розічне́ш, док., перех., діал. Починати. Ні, краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Кос., Новели, 1962, 156); — Лишень що розчала [попадя] вечерю (Март., Тв., 1954, 43). Словник української мови в 11 томах
  6. розчинати — Розчина́ти, -на́ю, -єш сов. в. розчати, -зічну, -неш, гл. = роспочинати, роспочати. Трохи згодом, оддихавши, Мирін знову розчинає. Мир. ХРВ. 87. Розчали робити хату. Конст. у. Розчав віяти зерно. Гн. II. 12. Словник української мови Грінченка