1. Орфографічний словник української мови

рубанець

ру́банець

іменник чоловічого роду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубанець — -нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рубанець — РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Б. Грінченка); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  3. рубанець — ПОЛІ́НО (частина стовбура дерева, що призначається на паливо), ДРОВИ́НА, РУ́БАНЕЦЬ діал., ПЛА́ХА діал. В хаті тихо. Чути тріск смерекових полін у печі і булькіт окропу (І. Словник синонімів української мови
  4. рубанець — РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Гр.); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 75). Словник української мови в 11 томах
  5. рубанець — Рубанець, -нця м. 1) Полѣно, отрубокъ. О. 1862. VI. 34. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає. Чуб. V. 675. 2) = праник. Богод. у. Словник української мови Грінченка