1. Орфографічний словник української мови

світач

сві́тач 1

іменник чоловічого роду

небесне світило

рідко

сві́тач 2

іменник чоловічого роду, істота

про славетну людину

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світач — -а, ч., рідко. Те саме, що світило 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. світач — СВІ́ТАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що світи́ло 1, 2. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря, .. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем .. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних... Словник української мови у 20 томах
  3. світач — Ґніт у лампаді Словник застарілих та маловживаних слів
  4. світач — Світа́ч, -ча́, -че́ві; -тачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. світач — СВІ́ТАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що світи́ло 1, 2. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря,.. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем.. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних… (Л. Словник української мови в 11 томах
  6. світач — Світач, -ча м. 1) Маленькій желѣзный подсвѣчникъ для восковой свѣчи у иконы: желѣзный стержень, вбиваемый въ стѣну или божник, съ трубочкой для свѣчи. Волк. у. см. світич. Словник української мови Грінченка