1. Орфографічний словник української мови

сомнамбула

сомна́мбула

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сомнамбула — -и, ч. і ж. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сомнамбула — СОМНА́МБУЛА, и, ч. і ж. 1. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик. * У порівн. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. сомнамбула — сомна́мбула (від лат. somnus – сон і ambulo – ходжу, прогулююсь) людина, що слабує на сомнамбулізм. Інші назви – сновида, лунатик. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. сомнамбула — СОМНА́МБУЛА (людина, що ходить і діє уві сні), СНОВИ́ДА, СНОХО́ДА, ЛУНА́ТИК розм. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Яновський); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш (М. Словник синонімів української мови
  5. сомнамбула — СОМНА́МБУЛА, и, ч. і ж. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик. *У порівн. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Янов., IV, 1959, 59). Словник української мови в 11 томах