1. Орфографічний словник української мови

співпрацівник

співпрацівни́к

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співпрацівник — див. ПРАЦІВНИК. Словник синонімів Караванського
  2. співпрацівник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. співпрацівник — -а, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співпрацівник — СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. – Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій... – він перечепився об це слово і додав, – мій співпрацівник по цеху Василь Подак (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах
  5. співпрацівник — СПІВПРАЦІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається якою-небудь діяльністю, працює разом із кимсь. — Я ж не познайомив. От який став. Прошу, мій…— він перечепився об це слово і додав,— мій співпрацівник по цеху Василь Подак (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76). Словник української мови в 11 томах