1. Орфографічний словник української мови

співтворець

співтворе́ць

іменник чоловічого роду, істота

книжн.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співтворець — -рця, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Іван Ле і... Словник української мови у 20 томах
  3. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах