1. Орфографічний словник української мови

становий

ста́нови́й 1

прикметник

суспільно-груповий

ста́новий 2

прикметник

у граматиці

станови́й 1

прикметник

вiд: стан — частина повіту в царській Росії

станови́й 2

іменник чоловічого роду, істота

пристав у царській Росії

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. становий — (привілей) груповий, кастовий, клановий. Словник синонімів Караванського
  2. становий — [становий] м. (на) -вому/-ноув'ім, мн. -ноув'і Орфоепічний словник української мови
  3. становий — СТАНОВИ́Й¹, а́, е́, заст. 1. Стос. до стану (див. стан² 3); пов'язаний з управлінням станом. Станове управління. 2. у знач. ім. станови́й, во́го, ч. Те саме, що Станови́й при́став (див. при́став). Словник української мови у 20 томах
  4. становий — I станов`ий-а, -е, заст. 0. ст`ановий-а, -е, лінгв. Стос. до стану (див. стан III 5)). Станові відношення в дієслові. II ст`анов`ийстанова, станове. 0. станов`ий-а, -е. Головний, основний. Станова жила заст. — те саме, що спинний мозок (див. спинний). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. становий — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. становий — СТА́НОВИЙ, а, е, лінгв. Стос. до стану ( див. стан³ 5). Станові відношення в дієслові. СТА́НОВИ́Й, ста́нова́, ста́нове́. 1. Стос. до стану ( див. стан³ 6); // Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану. Словник української мови в 11 томах
  7. становий — Становий, -вого м. Становой приставь. Вони були становими в одному стані. Грин. ІІ. 332. Словник української мови Грінченка