1. Орфографічний словник української мови

страмота

страмо́та

іменник жіночого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страмота — СТРАМО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що со́ром 2–4. Народе, вік порізнений зі мною Страмотою людської ворожди! Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (П. Грабовський); Не траплялось од настання світу Отакого гріха та страмоти, Як у Ліму біля Сараєва! (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  2. страмота — -и, ж., розм. Те саме, що сором 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. страмота — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  4. страмота — СТРАМО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що со́ром 2-4. Народе, вік порізнений зі мною Страмотою людської ворожди! Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Граб. Словник української мови в 11 томах