1. Орфографічний словник української мови

стукалка

сту́калка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукалка — див. калатало Словник синонімів Вусика
  2. стукалка — Клепало, клепачка, калатало, калатачка, довбенька Словник чужослів Павло Штепа
  3. стукалка — СТУ́КАЛКА, и, ж. 1. Дерев'яний прилад, яким стукає нічний вартовий. Ходить поміж рядами крамничок та рундуків дід-сторож, стукалкою порушує тишу, доки втомиться (А. Шиян). 2. карт. Вид азартної картярської гри. Словник української мови у 20 томах
  4. стукалка — -и, ж. 1》 Дерев'яний прилад, яким стукає нічний вартовий. 2》 карт. Вид азартної картярської гри. 3》 Вид дитячої гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стукалка — КАЛАТА́ЛО (КАЛАТА́ЙЛО) (перев. дерев'яний прилад, яким стукав нічний вартовий або який прив'язують на шию тварин тощо), КАЛАТА́ЛКА, КАЛАТА́ЙКА розм., КЛЕПА́ЛО розм., КЛЕПА́ЧКА розм., ЦОКОТУ́ШКА розм., ЦОРКОТА́ЛО діал., БО́ВКАЛО діал. Словник синонімів української мови
  6. стукалка — СТУ́КАЛКА, и, ж. 1. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий. Ходить поміж рядами крамничок та рундуків дід-сторож, стукалкою порушує тишу, доки втомиться (Шиян, Баланда, 1957, 82). 2. карт. Вид азартної картярської гри. Словник української мови в 11 томах