сійба
сійба́
іменник жіночого роду
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сійба — СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю .. До сійби ладили (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- сійба — -и, ж., діал. Сівба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сійба — Сівба́, -би́ і сійба́, -би́ сійба́, див. сівба́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сійба — СІЙБА́, и́, ж., діал. Сівба. Рання сійба хоч не вродить, то й з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10153); Ми зранку, Ще й заморозь не відійшла, В дворі пшеницю.. До сійби ладили (Фр., X, 4954, 336). Словник української мови в 11 томах
- сійба — Сійба, -би ж. = сівба. Жито на сійбу. ХС. 1. 77. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. Кв. II. 43. На Семена — середня сійба. Канев. у. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба. Мир. ХРВ. 125. Словник української мови Грінченка