1. Орфографічний словник української мови

танцюра

танцю́ра

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

танцюрист, танцюристка

розм., рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. танцюра — ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Леся Українка); – Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра!... Словник української мови у 20 томах
  2. танцюра — -и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. танцюра — ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИК розм., ТАНЕ́ЧНИК заст., ТАНЦЮ́Р заст., ТАНЦЮ́РА заст., ГАРЦІВНИ́К діал. Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже — другий (М. Словник синонімів української мови
  4. танцюра — Танцю́ра, -ри; -цю́ри, -цю́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. танцюра — ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142); — Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Кв.-Осн., II, 1956, 32). Словник української мови в 11 томах
  6. танцюра — Танцю́ра, -ри об. Танцоръ, танцорка. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11. Словник української мови Грінченка