татарин
тата́рин
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- татарин — ТАТА́РИН див. тата́ри. Словник української мови у 20 томах
- татарин — див. татари. Великий тлумачний словник сучасної мови
- татарин — ТАТА́РИН іст. (представник племен Золотої Орди або Кримського ханства), МУРЗА́К заст., зневажл. Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи: Як проводжала сина мати, Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко); А вже ж мурзак, мурзак Супрунові да назад руки в'яже (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
- татарин — Тата́рин, -на; тата́ри, -та́р і -та́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- татарин — ТАТА́РИН див. тата́ри. Словник української мови в 11 томах
- татарин — Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. І. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. І. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. І. 164. ум. татаронько. Словник української мови Грінченка