1. Орфографічний словник української мови

тучити

ту́чити

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тучити — Добре годувати [III] Словник з творів Івана Франка
  2. тучити — ТУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, розм. Робити гладким, відгодовувати (перев. про тварин). У всьому відчувалась відсутність хазяйського ока. А відомо, що тільки хазяйське око товар тучить (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
  3. тучити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Робити гладким, відгодовувати (перев. про тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тучити — ВІДГОДО́ВУВАТИ (про тварин — добре годуючи, вирощувати гладким),<F60314Р8.5І1С1> ЗАГОДО́ВУВАТИ рідше, ТУ́ЧИТИ розм. рідко; ВІДПО́ЮВАТИ (молоком або рідкою їжею). — Док.: відгодува́ти, загодува́ти, відпої́ти. Словник синонімів української мови
  5. тучити — ТУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Робити гладким, відгодовувати (перев. про тварин). У всьому відчувалась відсутність хазяйського ока. А відомо, що тільки хазяйське око товар тучить (Кол., Терен.., 1959, 20). Словник української мови в 11 томах
  6. тучити — Тучити, -чу, -чиш гл. Откармливать, питать, утучнять. Хазяйське око товар тучить. Рудч. Чп. 255. Словник української мови Грінченка