ультиматум

Значення в інших словниках

1. ультиматум — Категорична вимога, г. ультимат, о. або-або. Словник синонімів Караванського
2. ультиматум — [ул'тиематум] -му, д. і м. -м'і, мн. -мие, -м'іy Орфоепічний словник української мови
3. ультиматум — Вимога безумовна Словник чужослів Павло Штепа
4. ультиматум — УЛЬТИМА́ТУМ, у, ч. 1. У міжнародних відносинах або під час воєнних дій – категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін. Словник української мови у 20 томах
5. ультиматум — (англ. ultimatum) 1. рішуча, категорична вимога, яка супроводжується погрозами. 2. у міжнародних відносинах – дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої про виконання у певний строк тих чи інших дій або утримання від них, що супроводжується погрозою застосування санкцій. Економічний словник
6. ультиматум — -у, ч. 1》 У міжнародних відносинах або під час воєнних дій – категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін. 2》 Взагалі якась категорична вимога, що супроводжується погрозою. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ультиматум — ультима́тум (лат. ultimatum, від ultimus – останній) 1. Рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами. 2. В міжнародних відносинах... Словник іншомовних слів Мельничука
8. ультиматум — ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися.. Словник синонімів української мови
9. ультиматум — Ультима́тум, -му; -ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. ультиматум — УЛЬТИМА́ТУМ, у, ч. 1. У міжнародних відносинах або при воєнних діях — категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін. Словник української мови в 11 томах
11. ультиматум — рос. ультиматум 1. У широкому розумінні — рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами. Eкономічна енциклопедія