1. Орфографічний словник української мови

хабаз

хаба́з

іменник чоловічого роду

хащі

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хабаз — Хаба́з, хабу́з: Хаба́з, хабу́р: — бур'ян, бадилля, хлющ [3] — бур'ян [XI] — високий бур'ян [2] — великий бур'ян [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. хабаз — ХАБА́З, ХАБУ́З, у, ч., діал. Зарості бур'яну, дрібного чагарника; хащі. Як сад, зарослий хабазами, Дичіє й нидіє поволі, Так гордий чоловік не виб'ється ніколи Із життєвих марниць неволі (І. Франко); Довго ходили Довбущуки помежи корчами кропиви і хабузу, довго оглядали сумні останки (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. хабаз — хаба́з бур'ян (ср, ст)||бадиль, хабазя, хопта Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. хабаз — хабуз, -у, ч., діал. Зарості бур'яну, дрібного чагарнику і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хабаз — ХАБА́З, ХАБУ́З, у, ч., діал. Зарості бур’яну, дрібного чагарника і т. ін. Як сад, зарослий хабазами, Дичіє й нидіє поволі, Так гордий чоловік не виб’ється ніколи Із життєвих марниць неволі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. хабаз — Хабаз, -зу м. Хворостъ, прутья. Шейк. Словник української мови Грінченка