1. Орфографічний словник української мови

цвірінчати

цвірінча́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвірінчати — див. цвірінькати Словник синонімів Вусика
  2. цвірінчати — ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (А. Тесленко); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти .. різні птахи (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. цвірінчати — -чу, -чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цвірінчати — ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ (ТЕРКОТІ́ТИ) розм., ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) розм., ТАРАБА́НИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. цвірінчати — Цвірінча́ти, -нчу́, -нчи́ш, -нча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цвірінчати — ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Тесл., Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. Словник української мови в 11 томах
  7. цвірінчати — Цвірінчати, -чу, -чиш гл. = цвірінькати. Словник української мови Грінченка